Якщо про імунітет більш-менш зрозуміло і ми віримо в те, що за літо дитина зміцніла та загартувалася, то щодо зору не ясно. Чи є сенс його перевіряти без скарг з боку дитини? А якщо під час медогляду окуліст усе перевірив і не виявив відхилень, чи означає це, що можна аж до наступного планового огляду не хвилюватися? Хіба що за ідеальних умов.
Все ж таки очі дитини отримують надзвичайно багато додаткової роботи вже з першого навчального дня. Читати підручник, переписувати з дошки, писати у зошиті. Потім ще працювати з планшетом чи комп'ютером, знову перед книжками виконувати домашнє завдання. Ну і звісно як не «позависати» з телефоном перед сном.
Навіть для здорових очей це може бути значним навантаженням. А дитина може мати проблеми із зором і зовсім не усвідомлювати про них. Бо підлаштовується, компенсує і наче все гаразд. Ні, вона не приховує, просто може не знати, що бачити інакше - не норма. Якщо зір погіршувався поступово, мозок встигає пристосуватися. Дитина може просто почати ближче нахилятися до зошита, примружуватися, гірше бачити написане на дошці або уникати завдань, де потрібно довго читати. А батьки чи вчителі нарікають на неуважність.
Загалом перші симптоми малопомітні і доволі рідкі, саме тому їх і пропускає більшість. Тому описуємо прояви, на які варто звернути увагу:
дитина часто тре очі;
підносить книгу або телефон занадто близько до обличчя;
примружується, щоб роздивитися щось удалині;
скаржиться на головний біль після читання або занять;
швидко втомлюється від роботи зблизька;
втрачає рядок під час читання;
неохоче виконує завдання, де потрібно довго дивитися на текст;
сідає ближче до телевізора або дошки.
Жоден із цих симптомів сам по собі не ставить діагноз. Але кілька з них вже мають стати приводом перевірити зір.

За даними ВООЗ, порушення зору у дітей мають значення не лише для комфорту: зір безпосередньо впливає на навчання та розвиток, а раннє виявлення проблем дозволяє вчасно почати потрібну корекцію чи спостереження.
Зазвичай всі бачать шкоду в телефонах. Однак сучасне дитяче зорове навантаження - це не лише смартфон. Сам процес навчання передбачає багато роботи на близькій відстані: читання, письмо, малювання, конструктори, гаджети, домашні завдання. І якщо дитина проводить майже весь день у приміщенні, очі отримують мало можливостей переключитися з близької відстані на далеку. Тож можливість регулярно переводити погляд із близьких предметів на далекі дає очам змогу змінювати характер зорового навантаження.
ВООЗ рекомендує дітям проводити щонайменше близько 90 хвилин на відкритому повітрі при денному світлі. Такий час надворі пов'язаний із меншим ризиком розвитку короткозорості; регулярні перерви під час тривалої роботи зблизька також рекомендуються для зменшення зорового навантаження.
Тобто для очей школяра корисно не просто менше сидіти в телефоні. Потрібно ще й частіше дивитися вдалину. А це за любої нагоди виходити надвір, грати в рухливі ігри, бігати, бувати на природі (і дивитися аж за небокрай). Ще рекомендують облаштовувати робоче місце так, щоб була змога навіть під час виконання домашнього завдання подивитися у вікно. І навіть радять прикріпити на склі якусь крапочку, щоб дитина могла переводити зір то на крапочку, то споглядати крони дерев чи обрій.
Не потрібно перетворювати підготовку до школи на медичний марафон. Але кілька речей справді варто зробити.
Перевірити зір.
Особливо якщо дитина вже скаржилася на головний біль, примружується або стала гірше бачити. Регулярний огляд дозволяє помітити зміни ще до того, як вони почнуть заважати навчанню.
Організувати робоче місце.
Книга чи зошит не повинні лежати буквально перед носом, а освітлення має бути достатнім.
Робити перерви під час роботи зблизька.
Використовуйте правило 20-20-20, яке призначене для зниження втоми очей. Після 20 хвилин роботи зблизька потрібно відвести погляд і подивитися на предмет на відстані приблизно 6 метрів (20 футів) і затриматись на 20 секунд. Такі міні-перерви допомагають зменшити зорове навантаження під час тривалої роботи зблизька. До речі, можна робити разом, бо і батькам такі вправи не будуть зайвими.
Щодня бувати надворі.
Бажано не в ролі пасивного пасажира в автомобілі, а гуляти, грати, рухатися.
І нарешті - подбати про харчування.
Зір - це не лише очне яблуко. Нормальна робота сітківки та зорової системи потребує цілого набору поживних речовин, тому повноцінний раціон залишається основою. Морква, зелень, яйця, риба та інші продукти з каротиноїдами, вітамінами й омега-3 мають своє місце в раціоні. Але один «корисний для очей» продукт не може забезпечити всі потреби зорової системи. Тож коли батьки хочуть додатково підтримати раціон дитини, можна звернути увагу на спеціалізовані комплекси. Наприклад, Ретіко® містить комплекс Oculoxin®, який використовується як додаткова нутритивна підтримка для зорової системи.
Єдине, на чому хотілося б наголосити, що Ретіко®, чи будь який інший комплекс не замінює окуляри, огляд офтальмолога чи спеціальне лікування, якщо воно потрібне. І жодна добавка не може компенсувати багатогодинне сидіння перед екраном без перерв. Однак це може бути однією зі складових турботи про зір - разом із нормальним харчуванням, достатньою кількістю часу надворі, розумним режимом роботи зблизька та регулярною перевіркою зору.
І ще маленька ремарка.
Поки ми збираємо дитину до школи й перевіряємо, чи все в неї готове до нового навчального року, власні очі зазвичай залишаються поза увагою. Хоча дорослі проводять перед екранами нітрохи не менше часу. Не дарма ми радили впроваджувати правило 20-20-20 і виконувати вправу разом. Тепер радимо до складеного списку «що потрібно купити до вересня», додати ще один пункт - подбати про власний зір. Для дорослих також є Ретіко® - комплекс для підтримки зорової функції в умовах щоденного навантаження (і обидва комплекси можна замовити у noveco.shop).
Бо дитині ми нагадуємо відкласти телефон, зробити перерву й вийти на вулицю. А хто нагадає про це нам?
Дієтична добавка. Не є лікарським засобом. Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я.